Немаю я й краплі геройства,
Немов товстий домашній кіт
Заліз під стіл, сховавсь від сонця
Й мовчки дожовує обід.


Політика лиш для мудреців,
А я дурний, ніколи і не зможу
Перебирати стоси папірців,
Й високу валити огорожу.


Любіть мене, мої раби, любіть.
Годуйте, кличте й прославляйте
В ім’я усіх неріб, святих неріб.
Давайте вип’єм. Ну ж бо.Наливайте.