Ми б створили ліпший світ,
Якби не мали важливіші справи.
Звернули б гори, зробили би кульбіт,
Не знайшли б на нас гідної управи.


Але ж ми маємо сповна своїх невдач.
І кожен день, і все, ніби по колу,
Стомившись від брехливих передач,
Про повінь, вбивства та всесвітню змову.


Про що ж ми мріємо тоді?
Про теплу ковдру й вовняні шкарпетки?
Щоб вчасно зупинився наш водій?
І щоб купити дітям дорогі цукерки?


Ми все шукаєм затишку й тепла,
Любові ближнього й розуміння зверху,
А цього всього нема й нема,
На світі жити й так не дуже легко.


Герої не витримують буденності.
Їм все давай поліпшувати світ.
Так і не проживуть до старості.
Так і не склавши заповіт.