Передсмертний вальс

Я рахую свої ліки
Раз,два,три.Раз,два,три.
Свій тиск,свій пульс і цукор у крові.
Раз,два,три.Раз,два,три.
Я вже давно не чую спів шуліки.
Раз,два,три.Раз,два,три.
Й невдовзі помру на самоті.
Раз,два,три.Раз,два,три.

По Городоцькій їхав трамвай

По Городоцькій їхав трамвай,
Він повен був сонними людьми,
Хтось біг позаду й кричав:"Зачекай!"
Водій не чув.По радіо грали сурми.

Ліворуч від мене вусатий дідусь,
Він казку під ніс собі бурчав.
Певне,присвячена вона комусь,
Хто серце його кволе надірвав.

Позаду точно діти сиділи,
Бо чутно лиш регіт та тупотіння.
І не пригадать про що саме гомоніли,
Добре,якби ж про шкідливість паління.

Обертаюсь.В кінці стоїть молодик.
Такий весь поважний.Зачіска шик.
Все витріщався на дівчину з котом,
Знайшла вона його між двох залізничних платформ.

Біля дверей сиділа сумна жінка,
Покірно склавши руки на колінах.
У сина її відмовляє печінка,
А чоловік не знає.Він в сонячних Афінах.

За поручень тримається суворий викладач.
Костюм непопрасований.Проте краватка чиста.
Прийматиме сьогодні безліч перездач,
Й опісля нарешті поїде з цього сивого міста.

Заходять двоє мужніх.Два брати.
Додому їдуть на печену картоплю.
Вони до смерті звертаються на "ти",
І я з цим нічого не пороблю.

Сніжити починає за вікном.
Ще трохи до кінцевої зупинки,
В трамваї завжди пахло слізьми й вином,
Тут люди,немов Маркові картинки.

Стисло.Коротко.Сподіваюсь зрозуміло.

Підсумки року

Досягнення року: навчилася кататися на велосипеді

Подія року:сертифікат Ґете-інституту

Настрій року: могло би бути гірше

Зустріч року: з братом, що постійно проживає в Канаді

Геморой року:сімейні дискусії

Країна року:Україна

Місто року:Вінниця

Слово року: журбинка

Подорож року: Львів

Веб-сервіс року: twitter.com

Колір року: фіолетовий

Запах року: м’ята

Новина року: Ув’язнення Тимошенко

Книга року: О. Забужко «Музей покинутих секретів»

Фільм року: «Klass»

Серіал року: Two and a half men

Група року: Muse

Пісня року: Florence And The Machine-Dog Days Are Over

Жах року: собака з фільму «Ненароджений»

Кафе року: «Маленька Італія»

Напій року: «Мохіто»(безалкогольний,безалкогольний)

Їжа року: печиво на пиві

Кохання року: що в цьому,що в минулому – глухо все.

Транспорт року: трамвай

Антилюдина року: сусід з 4-ого поверху(ніяк не закінчить свій ремонт)

Покупка року: Дзеркальний фотоапарат

Враження року: Париж 

Щастя року : Знайшла нових друзів та не втратила старих.

Ода колишньому

Ти людина некрасива                                  

Ти потвора з гарним ім’ям

Ти пташкам обламуєш крила

Й не віриш їхнім казкам

Пиха спаплюжила ясне обличчя

Гордість не пускає до твоїх очей.

Ти король. Ти володар сторіччя

Ти не хочеш самотніх ночей

Паскудо,ти нехтуєш чужими почуттями

Ти навіть ходиш криво та фальшиво

Й ґвалтуєш повітря брудними словами

Й говорячи,посміхаєшся ти хтиво

Ти з тих,кого життя не в силі схаменути

Напевно,назавжди залишишся таким

Якби ж ти міг мене почути

Й поділитися часом своїм

Втім,не дарма ж світ страждає від тебе

Ти навіть іноді в мене жалість викликаєш

Ти просто не в силі бути чесним до себе

Скажи, навіщо на старому мості ти стрибаєш?

Серпень,вересень,жовтень,листопад

Стій осторонь. Загубися. Закрий свого рота. Тримай емоції при собі. Забийся у мушлю. Ізолюйся від світу. Просто начхай на все. Краще не стане,але гірше теж не буде. Невже так важко прийняти долю як вона має бути. Будьмо фаталістами. Навіщо розбиватися об камені, якщо можна їх взагалі не помічати. Тебе це не обходить, тобі це не болить. Це справа не твого розуму. Це щось поза межами твого усвідомлення. Йдеш по сходах,а навколо не люди, а розмиті плями. Ніби щось задурманює твій мозок і ти вже не в змозі контролювати себе. Не можеш думати раціонально. Просто линеш,ніби привид. Як невагома матерія. Біль обтяжує душу,та полегшує тіло. Починаєш повторювати у голові «Айвенго», «Айвенго», «Айвенго». Слово втрачає сенс і ти ніби і забиваєш свій мозок сміттям, аби тільки він не займався важливими питаннями. Так набагато легше. Щось має статися та змінити твоє положення. Якась подія,яка мало залежить від тебе. Ти залежиш,від тебе не залежить. Від тебе нічого не вимагається, ніякої відповідальності. Життя без переживань та сюрпризів. Прямуєш тихо собі до вічного супокою та насолоджуєшся. Серпень, вересень, жовтень, листопад…

На площі Ринок

Чим шкідлива доброта

Скільки себе знаю, стільки й чую звідусіль які в нашій країні люди байдужі до добрих справ. Чомусь всі думають,що, коли вони зроблять комусь добро,то собі коханим зроблять тільки гірше. І вони…мають рацію. 

Уявіть собі,що ви житель карпатського села. Вечір. Тільки забрали в Петра відра,які він тримав у себе не перший рік і все ніяк не хотів віддавати. Раптом,бачите,що всіма улюблена ятка з продуктами димить. Що ви робите: з незрозумілими звуками ви кидаєтеся до річки,набираєте води і біжите гасити ятку,бо як це так,єдине джерело продуктів. Оце прибігаєте ви до неї,а вона зачинена. Все правильно,восьма вечора, Катерина пішла. Що робити,що робити, не двері ж вибивати, там дорогий замок стоїть,елітний, дід Степан з Угорщини привіз. Вибиваємо вітрину. Вибили,погасили пожежу. Поки гасили пожежу, все село збіглося поглядіти , що це там трапилося, хто це там волає. І тут ви виходите такий герой,весь у сажі, в порваному одязі,між іншим, парадному, ще й подряпина на півобличчя. Аплодисменти герою. Катерина вся в сльозах, її вдячності немає меж.

Біда прийшла звідки не чекали, була у Катерини дочка, в Кийові вчиться, на юридичному. Розумниця, словом.Приїхала погостювати. Розповідала мати про події минулої ночі та просить грошенят на ремонт ятки, нічого не згоріло,але ж вітрина розбита. А доця їй каже: «Мамо,що ж ти даєш себе людям дурити! Хіба ти знаєш,що згідно зі статтею 1171 Цивільного кодексу України, платити за нову вітрину має платити ваш герой. Йдемо до суду!».А суд зобов’язить вас,такого героїчного, платити. Ніякі аргументи на кшталт «Та я ж на добро,на добро людям!» не звільнять вас від цього обов’язку. Бо ви ж могли просто викликати пожежників,а не діяти самочинно.

Отож навіть доброта,як бачимо, має свої наслідки і не завжди приємні. Боюся казати, що у нашій країні такі недобрі люди тільки через  несправедливе законодавство. Це буде надто голосно. Та факт залишається фактом. Геройство не вітається. Власне, якщо вам мало моєї розповіді, то перечитайте стрічку новин за останній тиждень. Думаю, ви знайдете там дещо про мітингування чорнобильців. На цю тему і так вдосталь статей,тому лиш підведу риску: вдячність держави за добро – безмежна.

Hi from Peru

Школа готує нас до життя в світі,якого не існує.

Postcards from Italy

Отримаєш листівку з Італії,
Повісиш у себе на стіні.
Не думатимеш про щоденні баталії,
Про безлад у себе на столі.

Плекатимеш на подорож надію,
Подалі від всіх цих скотів.
А я за тебе палко зрадію,
А зараз прокинься. Дзвінок продзвенів.